Про орден

Орден "Іван Мазепа" заснований Рішенням президії Асамблеї ділових кіл на честь великого українського полководця, гетьмана Війська Запорозького, будівничого української державності, визначного політика, благодійника і мецената Івана Степановича Мазепи (1639 - 1709), сила волі, мужність і завзяття якого слугують беззаперечним прикладом відношення людини і патріота, державного діяча і громадянина до своєї держави і загальносуспільних цінностей.

Геральдичний опис ордена "Іван  Мазепа"

Основу ордена складає традиційний козацький хрест білого кольору з золоченим обрамленням по периметру крил. Білий колір хреста символізує чистоту душевних ідеалів і життєвих принципів. В центральній частині хреста розміщено барельєфне зображення родового герба Івана Мазепи покрите золотом з вкрапленням кольорової емалі відповідно червоного кольору в позолоченому лоні лицарської символіки.

На реверсі ордена напис - "Іван Мазепа"

Підвіска ордена виготовлена з металу у вигляді державного герба України вкритого позолотою.

Комплектність ордена

В комплект ордена входить іменний диплом формату А-4 виконаний на металі золотистого кольору методом сучасної принтерної поліграфії, розміщений на дерев'яній підкладці типу (мдф).

В деяких випадках комплектність орднена може доповнюватися нагородною зброєю (лицарська шабля, гербовий меч, ручної роботи), або ж копією гетьманської булави Івана Мазепи, оригінал якої зберігається в Швеції. Конструктивно і художньо копія максимально наближена до оригіналу і оздоблена дорогоцінними металами.

Вручення ордена

Орден вручається в м. Києві в ході урочистих зібрань ділової громадськості України приурочених до державних свят та визначних подій, членами президії Асамблеї що представляють громадянське суспільство, Збройні сили України та Православну церкву України.

Вручення відбувається під державним прапором України з почестями військової почесної варти в супроводі одного з творчих колективів України, - Національного заслуженого академічного народного хору ім. Г. Верьовки, Заслуженого академічного Ансамблю Збройних сил України, Заслуженого Академічного Ансамблю Національної гвардії України за участю провідних артистів та визначних українських митців.

Статус ордена

Статус ордена: національно - суспільний.

Тип ордена

Орден нагрудний, на реверсі підвіски вертикальне кріплення до одягу.

 

Вибрані тези з статей про Івана Степановича Мазепу

«Україна завжди прагнула бути вільною». Ці слова Вольтера присвячені Івану Мазепі – великому гетьману, який робив перші державотворчі кроки на шляху до незалежності, проголошеної 24 серпня 1991 року.

Показово, що, попри три століття часу, засади державного будівництва Івана Мазепи і до сьогодні лишаються незмінно актуальними.

Щоправда, про них в незалежній Україні дуже мало говорять і ще менше знають. Ба більше – у столиці, яка коштом і зусиллями Мазепи та його найближчих соратників отримала дивовижної краси архітектурний лик, донині немає пам’ятника великому будівничому Української держави.

Головний сенс державного будівництва гетьман вбачав у формуванні високоосвіченої аристократії, як опори впорядкованої держави.

Києво-Могилянська академія (за Мазепи вона іменувалася Могилянсько-Мазепинською) стала духовним і науковим центром всієї України.

За правління гетьмана Україна зберігала свою економічну самостійність. Мазепа і його уряд всіляко сприяли малому і середньому підприємництву, заохочуючи його ініціаторів та організаторів різними пільгами економічного й правового характеру. В часи Мазепи значно розширилася національна торгівля і особливо із закордоном.

А ще Мазепа був першим гетьманом, який заповзявся припинити хижацьке винищення лісів.

Мазепа був віруючим християнином. Він будував нові церкви (26 церков, соборів і дзвіниць), відновлював старі, оздоблював храми, надавав церквам і монастирям земельні володіння, ставив церковні привілеї вище, ніж права міст і підданих усіх станів.

«Ідея гармонії церкви і держави завжди була близька серцю Мазепи, – писав історик Олександр Оглоблин. – Велике культурне піднесення України – Гетьманщини в кінці XVII – на початку XVIII століть – було б неможливе без активної участи і допомоги української церкви, а зокрема без тої гармонійної співпраці, яка весь час була в стосунках її й гетьмана Мазепи»

Мазепа творив щедрі пожертви як українській, так і зарубіжним церквам. Його називали патроном православної віри на Південному Сході й особливо в Туреччині.

Масштаби величного і пишного будівництва у Києві в добу гетьмана Мазепи порівнюють лише з одним періодом в історії української столиці – часами великих київських князів.

Гетьман будував незалежну національну державу. Держава потребувала символів і національний архітектурний лик столиці був одним із них. Саме тоді Київ окрасили дивовижні шати українського бароко.

Про часи правління Мазепи до сьогодні свідчать найіменитіші архітектурні перлини столиці. Бо саме за ініціативою гетьмана, його коштом і мистецьким хистом збудовано або перебудовано: Софію Київську, Києво-Печерську лавру, Михайлівський Золотоверхий монастир, Кирилівську церкву – це з того, що лишилося. А до комуністичного шабашу 1930-х років величною окрасою Києва були ще Микільський собор у Пустинно-Миколаївському монастирі і Богоявленський собор – у Братському монастирі.

«В добу Мазепи, – пише Оглоблин, – відроджується Київ як духовний центр України. Його значення і вплив поширюється далеко на схід і південь, в країнах Східної Європи і Православного Сходу».

Богоявленський собор – головний храм Київського Братського Богоявленського монастиря, збудований на місці ранішої дерев’яної церкви. Храм створено за меценатською допомогою гетьмана Івана Мазепи протягом 1690–1693 років. Знищений більшовиками в 1935 році.

Військовий Микільський собор у Києві, збудований коштом Івана Мазепи у 1690–1696 роках. Шедевр українського бароко. Перший київський православний храм у національному архітектурному стилі. Зруйнований комуністами у 1934 році. Фото кінця XIX століття.

Гетьман Мазепа був великим будівничим незалежної Української держави. Й тому став найбільшим ворогом імперії. Понад 300 років Москва «затирає й випікає найменший слід, найменшу згадку… «Нєт, нє било і бить не может», – писав Євген Маланюк. Вочевидь саме з цієї причини у столиці й досі немає пам’ятника Мазепі. І це дуже показово. Бо скільки б років не було українській незалежності, але пошанування чи зневага пам’яті великого гетьмана завжди буде показником повноти і змісту цієї незалежності.